19 серпня завершилася програма спеціалізованої підготовки медіаторів «Людина в конфлікті: психологія для медіаторів. Закрий «гештальт»», яку проводили Юрій Ващенко та Ольга Тютюн.
Це був 42-годинний курс, що тривав із травня до серпня 2026 року і складався з 14 щотижневих зустрічей. Усі учасники програми мали базову підготовку медіатора.
Ідея такого навчання виникла ще кілька років тому з дуже практичного питання: скільки медіатору потрібно знати про психологію людини, щоб краще працювати з конфліктом і водночас залишатися медіатором?
Адже в медіацію приходить не просто «сторона спору». Приходить людина зі своїм досвідом, способом сприймати події, емоціями, психологічними захистами, звичними моделями взаємодії, історіями про себе та іншого. У конфлікті все це часто стає особливо помітним і безпосередньо впливає на здатність чути, домовлятися, приймати рішення та залишатися в контакті.
Саме тому програма була побудована не навколо однієї психологічної школи, а навколо різних способів розуміння людини в конфлікті.
Учасники знайомилися з психодинамічним, гуманістичним, гештальт-, когнітивно-поведінковим, екзистенційним, наративним та системним підходами, теорією прив’язаності й емоційно-сфокусованим підходом.
Говорили про психологічні захисти, перенос і контрперенос, структуру особистості, контакт і його порушення, когнітивні викривлення, первинні та вторинні емоції, патерни прив’язаності, сімейні та інші системні цикли, опір і тупикові ситуації.
Але для нас було принципово важливо не перетворити ці знання на ще одну систему класифікації людей.
Навпаки, однією з наскрізних тем курсу стала обережність медіатора щодо власних пояснень.
За агресією може стояти не лише агресія.
Мовчання не обов’язково означає байдужість.
Жорстка позиція не завжди свідчить про небажання домовлятися.
Психологічні знання розширюють кількість можливих гіпотез, але не дають медіатору права вирішувати за людину, що з нею «насправді» відбувається.
Окрему увагу приділили професійним межам: відмінності між роботою медіатора і психотерапевта, ризикам псевдодіагностики, роботі з процесом замість роботи з особистістю та ситуаціям, коли доцільне перенаправлення до іншого фахівця.
З 42 годин програми 10 годин становило практичне навчання. Учасники працювали з вправами й професійними ситуаціями, аналізували можливі інтервенції медіатора, застосовували різні психологічні оптики до конфліктних ситуацій та багато рефлексували. Дві заключні сесії були повністю присвячені практичній інтеграції пройденого матеріалу.
За результатами навчання учасники підтвердили набуті в межах програми компетентності та отримали сертифікати про проходження спеціалізованої підготовки медіатора разом із додатками, що містять перелік компонентів програми та набутих компетентностей.
Для нас ця програма була також досвідом дуже органічного тренерського партнерства.
Юрій Ващенко тримав психологічну змістовну лінію курсу, працював із різними психотерапевтичними концепціями та допомагав бачити за зовнішньою поведінкою людини значно складніші процеси.
Ольга Тютюн повертала психологічні моделі до практики медіації: що саме з цих знань може використовувати медіатор, як вони змінюють бачення конфлікту, які інтервенції можуть бути доречними і де проходить професійна межа.
Саме на перетині цих двох оптик - психологічної та медіаційної - і формувався курс.
Ми щиро вдячні учасникам за три місяці спільної роботи, запитання, професійні дискусії, кейси, сумніви, гумор і готовність досліджувати не тільки поведінку сторін медіації, а й власні реакції у процесі.
Програму завершено. Сертифікати видано.
А питання, з якого вона почалася, залишається відкритим: що відбувається з людиною в конфлікті - і що з цього справді потрібно знати медіатору?
Схоже, що чим більше ми знаємо про людину, тим менше підстав маємо спрощувати її.