20 серпня 2026 року в Києві відбулася закрита зустріч «Нова філософія врегулювання IP спорів: Business Edition», організована Центром медіації та посередництва УКРНОІВІ для представників бізнесу, стартапів, креативних індустрій та підприємців.
Серед спікерів заходу - Ольга Тютюн, керуюча партнерка Commercial Mediation Group (CMG), бізнес- і сімейна медіаторка, бізнес-тренерка.
Тема її виступу - «Коли IP-спір - не лише про IP: що насправді захищає бізнес».
Від юридичного спору - до бізнес-ситуації
IP-конфлікт майже ніколи не обмежується питанням про те, хто має сильнішу правову позицію. За спором щодо торговельної марки, назви, візуального образу чи іншого об’єкта інтелектуальної власності можуть стояти значно ширші питання: репутація, клієнтська увага, вартість бренду, майбутня стратегія компанії, судові витрати та навіть можливість подальшої співпраці між сторонами.
Під час виступу Ольга Тютюн представила знеособлений кейс із власної медіаційної практики. У спорі брали участь дві компанії з різних галузей. Одна з них мала добре відомий у своєму сегменті бренд. Інша використовувала схожий візуальний образ та однакову абревіатуру, хоча її значення було іншим.
Крім того, під час онлайн-пошуку клієнти могли отримувати результати щодо іншої компанії. Це створювало ситуацію, в якій формальна відсутність прямої конкуренції ще не означала відсутності проблеми для бізнесу. Клієнт сприймає бренд не через класифікацію товарів і послуг, а через назву, візуальний образ, результати пошуку та загальний інформаційний контекст.
Один факт - два різні значення
Одним із найцікавіших моментів кейсу стала різниця у сприйнятті сторонами однієї й тієї самої ситуації. Те, що одна компанія розглядала як ризик змішування брендів і помилкового звернення клієнтів, інша сторона сприймала радше як додаткову бізнес-можливість. Тобто сторони сперечалися не лише про факти. Вони по-різному визначали значення цих фактів для власного бізнесу.
Ще один важливий поворот стався тоді, коли з’ясувалося: сторона, яка відстоювала можливість використовувати свій бренд, не вважала збереження його поточного вигляду критично важливим. Ребрендинг цілком міг бути частиною наступного етапу розвитку компанії.
Звідси один із практичних висновків виступу:
Не все, за що сторона сперечається, вона насправді хоче зберегти.
Саме тому ранній перехід до торгу навколо поступок не завжди допомагає. Спочатку важливо зрозуміти, що для кожної сторони справді має цінність, а що може бути змінено.
Коли одне «так або ні» перетворюється на кілька варіантів
На початку спір виглядав досить бінарно: чи може одна зі сторін продовжувати використовувати спірне позначення. У процесі медіації це питання вдалося розкласти на окремі елементи. Сторони обговорювали можливість змін у назві та візуальному образі бренду, використання повної назви у публічній комунікації, розмежування сфер використання торговельних марок, припинення судових процесів та врегулювання питання судових витрат. Серед варіантів з’явилася навіть спільна інформаційна кампанія, метою якої могло стати чіткіше розмежування брендів у сприйнятті клієнтів.
Ще один варіант стосувався можливості подальшої комерційної співпраці після завершення спору. Не кожна така ідея обов’язково стає частиною фінальної домовленості. Але саме поява кількох параметрів замість одного «так/ні» істотно змінює переговорну ситуацію.
Замість питання «хто поступиться?» з’являється інше: «Яку конструкцію рішення ми можемо створити?»
Медіатор, юристи та IP-радники: різна робота
Окремою темою виступу стала взаємодія учасників у складній бізнес-медіації.
У IP-спорах сторони часто беруть участь у медіації разом із адвокатами, юристами, патентними повіреними та іншими IP-радниками. Їхня участь важлива для оцінки правових ризиків, перевірки можливості реалізації напрацьованих варіантів і подальшого юридичного оформлення домовленостей.
Медіатор виконує іншу функцію: працює з переговорним процесом, допомагає зробити видимими окремі параметри спору, перевірити значення певних питань для сторін та перейти від взаємних вимог до можливих моделей рішення.
У цьому кейсі робота медіаторки завершилася саме на стадії формування та опрацювання варіантів. Подальшу роботу сторони продовжили зі своїми юридичними радниками. І це також важлива особливість бізнес-медіації: медіатор не обов’язково має залишатися в процесі до останньої коми у фінальній угоді. Якщо сторони вже мають достатньо ясності щодо можливого рішення і можуть самостійно рухатися далі, це може бути цілком повноцінним результатом медіаційної роботи.
Чотири питання до початку боротьби
На завершення виступу Ольга Тютюн запропонувала бізнесу доповнити аналіз правової позиції чотирма питаннями:
- Що ми насправді захищаємо?
- Що для нас неприйнятно втратити?
- Яка бізнес-ціна продовження спору?
- Яке рішення ми можемо створити самі?
Суд може визначити права й обов’язки сторін у межах правового спору.
Переговори дозволяють працювати ширше - зі строками, перехідними періодами, ребрендингом, правилами використання, комунікацією з клієнтами, репутаційними питаннями, умовами припинення взаємодії або навіть моделлю майбутньої співпраці.
Тому IP-спір - це не лише питання про те, що сталося і хто має рацію. У певний момент це стає питанням про те, що бізнес хоче робити далі. І саме тут медіація може дати сторонам значно більше простору для рішення.