Напередодні нового навчального року особливо доречно говорити не лише про те, чого навчатимуться діти, а й про тих, хто щодня створює для них простір навчання.
Нещодавно відбувся тренінг для педагогів однієї з чудових шкіл Києва - КМДШ, присвячений складній комунікації. Робота проходила окремо з педагогами початкової та середньої/старшої школи й була побудована навколо практики, аналізу ситуацій та дослідження власних комунікаційних стратегій.
Між подією і нашою реакцією
Однією з центральних тем тренінгу стало сприйняття та його вплив на комунікацію.
Ми реагуємо не лише на те, що відбулося. Між подією і нашою відповіддю встигає відбутися цілий внутрішній процес: ми відбираємо частину інформації, надаємо їй значення, робимо припущення і висновки - і вже відповідно до них діємо.
Причому іноді цей шлях займає лише кілька секунд.
Тому важливою професійною навичкою стає здатність зупинитися між «що сталося» і «що я вже про це вирішив/вирішила» та поставити собі кілька запитань:
Що я точно знаю?
Що зараз є моєю інтерпретацією?
Чого я ще не знаю?
Така пауза не означає відмови від власної позиції чи сумніву у своїй професійності. Навпаки, вона дозволяє перевірити власне сприйняття, відокремити факти від припущень і лише після цього обирати наступний крок.
Іноді саме тут замість готової відповіді з'являється запитання, замість передчасного висновку - цікавість, а замість єдиної очевидної версії - можливість побачити ситуацію ширше.
Педагог, який дозволяє собі бути учнем
Окремою цінністю цієї роботи стала надзвичайна включеність учасників. На мій погляд одним із важливих маркерів професійної зрілості педагога є здатність самому залишатися в позиції учня: досліджувати нове, пробувати, помилятися, перевіряти звичні способи, ставити запитання. І зовсім НЕ обов'язково погоджуватися.
Саме тому однією з домовленостей на початку тренінгу стало право не погоджуватися з тренером, колегами чи запропонованими моделями. Незгода також може бути матеріалом для дослідження, якщо за нею є готовність слухати, ставити запитання і перевіряти власні припущення. Учасники саме так і працювали - активно, уважно, з готовністю випробовувати нове і водночас співвідносити його зі своїм професійним досвідом.
Напередодні нового навчального року
1 вересня педагоги знову зустрінуть дітей у класах. Ми багато думаємо про те, скільки вчитель має дати дитині: знань, уваги, підтримки, орієнтирів. Але важливо, щоб і в самого педагога залишався простір для власного навчання. Простір не бути безпомилковим, можливість зупинятися, ставити запитання, помічати власні інтерпретації. Змінювати думку, коли з'являється нова інформація і залишатися відкритим до нового, не втрачаючи власної професійної позиції.
Можливо, це також один із важливих уроків, які дорослий може передати дитині: не необхідність завжди знати правильну відповідь, а здатність зупинитися, подумати і подивитися ще раз.
Вітаємо педагогів із початком нового навчального року та дякуємо учасникам тренінгу за відкритість, професійну цікавість і справжню готовність навчатися.
Ольга Тютюн