21 січня в Європі відзначають Європейський день медіації.
Це не гучна дата і не подія з обов’язковими привітаннями. Радше — точка зупинки, нагадування про те, що в будь-якому конфлікті завжди існує більше одного шляху.
І вибір між ними — не технічний, а ціннісний.
Походження дати: європейська логіка, а не формальність
Європейський день медіації пов’язаний з ухваленням Рекомендації Rec(2002)10 Комітету міністрів Ради Європи щодо медіації в цивільних справах. Саме цей документ став однією з перших спроб на рівні Європи системно закріпити медіацію як інструмент доступу до правосуддя, а не як факультативну «м’яку альтернативу».
Ініціатором цього підходу виступила Рада Європи — інституція, яка традиційно мислить категоріями:
- прав людини,
- верховенства права,
- балансу між інтересами особи й держави.
Це важливо підкреслити: йдеться не про політику ЄС, а про ширший європейський простір цінностей і стандартів.
Чому це не «день медіатора»
Попри поширену звичку називати 21 січня професійним святом, по суті він має інший фокус.
Європейський день медіації — це день:
- доступу до мирного врегулювання спорів;
- нагадування про право людини бути почутою;
- популяризації діалогу як альтернативи примусу, затягнутим процесам і ескалації.
У центрі тут — не медіатор як професіонал, а людина в конфлікті.
Не процедура — а можливість вибору.
Медіатор у цій логіці — лише провідник. Інструмент. Умови для розмови.
Медіація як індикатор зрілості правової системи
Досвід європейських країн показує: розвиток медіації майже завжди корелює з кількома показниками:
- довірою до інституцій;
- готовністю брати відповідальність за власні рішення;
- розумінням, що справедливість не завжди дорівнює перемозі однієї сторони.
Там, де медіація працює, вона:
- зменшує навантаження на суди, але це лише побічний ефект;
- зберігає стосунки — у бізнесі, сім’ї, громадах;
- повертає суб’єктність сторонам, замість передавання конфлікту «на вирішення системі».
Це складніша модель. Вона потребує часу, навичок і внутрішньої готовності.
Але саме тому вона — більш стійка.
Український контекст: чому ця дата звучить особливо
Для України тема медіації вже давно не є абстрактною.
Повномасштабна війна, соціальні втрати, внутрішні переміщення, напруга в громадах, сімейні та трудові конфлікти — усе це формує запит не лише на юридичні рішення, а на способи відновлення діалогу.
У цьому сенсі Європейський день медіації — не про імпорт «європейської практики», а про:
- пошук інструментів соціальної стійкості;
- збереження людської гідності в конфлікті;
- вміння говорити навіть тоді, коли мовчати простіше.
Медіація тут не панацея. Але вона часто стає єдиним простором, де можливий чесний діалог без примусу.
Замість висновку
21 січня — це не день, коли потрібно когось вітати.
Це день, коли варто запитати себе:
Чи залишаємо ми в конфліктах простір для розмови?
Чи завжди обираємо силу, процедуру або перемогу — замість розуміння?
Медіація починається не з угоди.
Вона починається з готовності почути іншу сторону.
І саме про це, по суті, Європейський день медіації.