У своїй практиці в Commercial Mediation Group ми працюємо одразу у двох ролях: як медіатори та як провайдер медіації — організація, яка створює умови для проведення процесів.
Медіатори Commercial Mediation Group є членами Національної асоціації медіаторів України та у своїй професійній діяльності дотримуються Кодексу професійної етики медіатора, затвердженого рішенням Загальних зборів ГО «Національна асоціація медіаторів України» від 19 лютого 2022 року (протокол № 1/2022) текст тут.
Саме поєднання ролей медіатора і провайдера спонукало нас подивитися ширше на питання професійної етики. Оскільки це поєднання ролей дуже чітко підсвічує одну важливу річ: 👉 етика в медіації - це не лише про поведінку конкретного медіатора, а і про те, які правила, стандарти і контексти задає організація.
Європейський підхід до медіації цю ідею давно зафіксував.
І зробив це через два різні, але взаємопов’язані документи.
🔹 Перший рівень: етика медіатора
У 2004 році Європейська Комісія запропонувала
📘 European Code of Conduct for Mediators - документ англійською тут
Цей документ став орієнтиром для професії в Європі і в Україні, зокрема.
Він не є законом. Але саме тому він важливий: це не мінімум, який потрібно виконати, а стандарт, до якого прагнуть.
Кодекс фокусується на ключових речах:
- незалежність і неупередженість,
- уникнення конфлікту інтересів,
- компетентність і постійний розвиток,
- конфіденційність,
- прозорість процесу.
Це етика ролі. Те, що від медіатора очікується незалежно від юрисдикції.
🔹 Другий рівень: етика провайдера медіації
У 2018 році Рада Європи через CEPEJ (Європейська комісія з ефективності правосуддя) запропонувала інший документ:
📘 CEPEJ European Code of Conduct for Mediation Providers тут англійською / тут українською
І він змінює фокус. Тепер питання звучить так: 👉 які умови створює організація, в якій працює медіатор?
Цей кодекс говорить вже не про поведінку людини, а про:
- якість і стандарти послуг,
- прозорість процедур,
- відбір і підготовку медіаторів,
- управління конфліктами інтересів,
- відповідальність перед користувачами.
І це дуже важливий зсув. Бо етика перестає бути лише індивідуальною чеснотою.
Вона стає характеристикою системи.
🔹 Як це виглядає в практиці
Попри рамковий характер цих документів, у професійній літературі та навчальних матеріалах (зокрема, Omer Shapira, CEDR, American Bar Association) ці принципи регулярно проявляються у дуже конкретних ситуаціях.
І саме в них добре видно: етика — це не правило, а вибір у конкретному контексті.
📍 Тиск на результат
У комерційній медіації описуються ситуації, коли:
- медіатор працює в системі, де оплата або оцінка ефективності залежить від досягнення угоди,
- або центр медіації орієнтується на “success rate”.
У такому контексті медіатор може:
- підштовхувати сторони до домовленості,
- уникати складних тем,
- знижувати увагу до реальних інтересів.
Формально добровільність зберігається. Фактично — простір вибору звужується.
👉 Тут етичний виклик виникає не лише на рівні медіатора, а й на рівні організації, яка задає умови процесу.
📍 Використання кейсів і відгуків
Після завершення медіації:
- сторони просять залишити відгук,
- кейс використовується в навчанні або комунікації.
Навіть за формальної згоди можуть виникати питання:
- чи була ця згода вільною,
- чи не виникає відчуття використання,
- чи не порушується довіра до процесу.
👉 Це зона напруги між: розвитком практики і конфіденційністю та повагою до сторін.
📍 Нерівність сторін
У практиці сімейної та трудової медіації часто виникає ситуація, коли:
- одна сторона має значно більше ресурсів,
- інша - у вразливішій позиції.
Медіатор, зберігаючи нейтральність, може утримуватися від втручання. У результаті:
- угода досягається,
- але її справедливість викликає сумніви.
👉 Це ставить питання: чи достатньо нейтральності для етичності процесу?
📍 Подвійна роль
Класичні кейси описують ситуації, коли:
- медіатор мав попередні зв’язки з однією зі сторін,
- або починає співпрацю після завершення процесу.
Навіть без реальної упередженості виникає інше: 👉 втрата довіри до процесу
Бо в медіації важливо не лише бути неупередженим, а й не створювати підстав сумніватися в цьому.
🔹 Два кодекси - одна реальність
Ці документи не дублюють один одного. Вони працюють разом.
На рівні медіатора: дають розуміння як діяти етично в процесі, а на рівні провайдера: які умови роблять це можливим. Це місце для потенційного напруження.
👉 Медіатор може прагнути нейтральності, але працювати в середовищі, де:
- є тиск на результат,
- комерційні інтереси домінують,
- відсутні чіткі правила.
У такій системі етика стає не лише питанням вибору. Вона стає питанням стійкості.
🔹 Що це означає для українського контексту
Для України ця рамка особливо актуальна. Ми одночасно:
- формуємо стандарти,
- розвиваємо практику,
- створюємо інституції.
І тут важливо не обмежитися лише поведінкою медіатора.
👉 Бо якість медіації визначається також тим, у яких умовах вона відбувається.
Адже європейський досвід показує просту річ: 👉 етика медіації не тримається лише на особистій доброчесності, вона потребує: зрілого медіатора і зрілої системи.
Ольга Тютюн