Коли «можна» — не означає «варто», а «ні» — це відповідальність
У професійній розмові про медіацію ми часто зосереджуємося на інструментах, техніках і навичках ведення переговорів. Проте на практиці одне з найважливіших рішень медіатора ухвалюється ще до початку медіації — рішення про те, чи є конкретний конфлікт або спір медіабельним.
Особливої ваги це питання набуває у соціальній медіації, де сторони часто перебувають у складних життєвих обставинах, мають підвищену вразливість, а поруч із добровільністю та самовизначенням завжди присутній вимір безпеки й відповідальності.
Що таке медіабельність у логіці соціальної медіації
У повсякденному вжитку медіабельність інколи зводять до простого запитання: «Чи можна тут застосувати медіацію?». Проте професійна і нормативна логіка значно ширша.
У Державному стандарті соціальної послуги медіації медіабельність розглядається як результат професійної оцінки, яку здійснює медіатор під час підготовки до надання соціальної послуги, зокрема в межах інформаційно-оціночної зустрічі (ІОЗМ).
Ідеться не про властивість конфлікту як такого, а про можливість і доцільність надання соціальної послуги медіації саме в цьому випадку і саме зараз.
Ключова особливість такого підходу полягає в тому, що медіабельність:
- не є сталою;
- може змінюватися в процесі;
- підлягає повторній оцінці;
- безпосередньо пов’язана з рішенням про надання, відкладення або припинення соціальної послуги.
Об’єктивні та суб’єктивні критерії: у чому принципова різниця
Для практики соціальної медіації принципово важливо розрізняти об’єктивні та суб’єктивні критерії медіабельності.
Об’єктивні критерії
Об’єктивні критерії — це умови, які не залежать від бажання або мотивації сторін. Вони визначаються нормами законодавства, державними стандартами, безпековими вимогами та формальними обмеженнями.
Саме ці критерії відповідають на запитання:
Чи допустима медіація в цьому випадку з погляду закону, стандарту і безпеки?
До об’єктивних критеріїв належать, зокрема:
- наявність або відсутність безпекових ризиків;
- загроза життю чи здоров’ю;
- правова та процедурна допустимість;
- медичні протипоказання;
- можливість надання послуги конкретним надавачем.
Якщо об’єктивні критерії не дотримані, медіація не може бути розпочата або має бути припинена, навіть за наявності формальної згоди сторін.
Суб’єктивні критерії
Суб’єктивні критерії пов’язані зі станом, поведінкою і готовністю конкретних сторін брати участь у медіації.
Вони допомагають відповісти на інше запитання:
Чи здатні ці сторони брати участь у медіації тут і зараз?
Серед них:
- добровільність участі;
- готовність до переговорів;
- здатність приймати самостійні рішення;
- відчуття безпеки у процесі;
- відсутність деструктивної або маніпулятивної поведінки.
На відміну від об’єктивних, суб’єктивні критерії часто не означають остаточну немедіабельність. Вони можуть бути підставою для відкладення, зміни формату, залучення ко-медіації або тимчасового припинення процесу.
Інформаційно-оціночна зустріч як ключовий етап
Саме в межах інформаційно-оціночної зустрічі з медіатором (ІОЗМ) відбувається системна оцінка медіабельності.
Оціночна форма ІОЗМ, передбачена Державним стандартом, містить блоки запитань, спрямовані на:
- виявлення безпекових ризиків;
- перевірку процесуальної допустимості;
- оцінку готовності та спроможності сторін.
Це не формальність і не анкета «для галочки». Це інструмент, який дозволяє медіатору ухвалити обґрунтоване професійне рішення і водночас зафіксувати його у спосіб, зрозумілий для всіх учасників процесу.
Коли відмова або припинення — це не поразка
Одне з найскладніших професійних переживань для медіаторів — момент, коли потрібно не починати або припинити медіацію.
У соціальній медіації такі рішення не є свідченням неефективності. Навпаки — вони є проявом:
- дотримання стандарту;
- поваги до безпеки і меж сторін;
- професійної зрілості медіатора.
Медіація не має бути «за будь-яку ціну». Її сила — у добровільності, усвідомленості й відповідальності.
Методичка як інструмент професійного мислення
Методичні матеріали з медіабельності, які ми використовуємо в навчанні, створювалися не як перелік заборон, а як опора для професійного мислення медіатора.
Вони допомагають:
- структурувати рішення;
- відрізняти нормативні межі від простору професійного розсуду;
- впевнено аргументувати свої дії — перед сторонами, колегами або під час супервізії.
Замість висновку
Медіабельність у соціальній медіації — це точка перетину стандарту, етики і живої людської реальності. Саме тут медіатор переходить від техніки до відповідальності.
Уміння вчасно поставити запитання «чи варто?» — іноді не менш важливе, ніж уміння допомогти сторонам домовитися.
У додатку до цієї статті
Ми публікуємо методичку для учасників навчання з базових навичок медіатора, присвячену медіабельності в соціальній медіації «Оцінка медіабельності при наданні соціальної послуги медіації». Матеріал може бути корисним як для слухачів навчальних програм, так і для практикуючих медіаторів як робочий орієнтир.
Стаття підготовлена на основі аналізу Закону України «Про медіацію», Закону України «Про соціальні послуги» та Державного стандарту соціальної послуги медіації.
Ольга Тютюн