Клієнтка звернулась у стані глибокої втоми та розгубленості...

Іноді на сесію приходить не конфлікт. І навіть не інша сторона.

А лише людина — зі своїм штормом питань.

Це був саме такий випадок. Без офіційної медіації. Без залучення іншої сторони. Але з великою глибиною процесу. І відвертістю.

Такий формат іноді називають конфлік-коучингом або медіацією з одним учасником — коли замість того, щоб домовлятися з кимось, ти спершу домовляєшся із собою.

Клієнтка звернулась у стані глибокої втоми та розгубленості.

Вона не мала чіткого запиту — натомість принесла потік запитань:

• «Чому він так зі мною?»
• «Що я роблю не так?»
• «Як зберегти себе?»
• «Чи варто мовчати?»
• «Чому мені страшно?»
• «Чи я ще хочу тут бути?»

Ми не кидалися шукати відповіді. Натомість використали особливий формат, який я називаю штормом питань — натхненний підходом із книги «Питання — це відповіді» Гела Ґреґерсена (Hal Gregersen, Questions Are the Answer, 2018).

Це — мозковий штурм, де замість ідей формулюються лише запитання, що дозволяє:

– знизити напругу,
– побачити патерни,
– відчути, де закінчується зовнішній тиск і починається внутрішня свобода.

«Наче намагалась засунути слона в мишачу нірку. Але йому туди не треба. І мені не треба його туди пхати», — сказала вона наприкінці сесії.

Це було про очікування. Про межі. Про дозвіл не тягнути все самій.

Ми також створили рефлексивний щоденник, який допомагає їй повертатися до себе у моменти емоційної хвилі. Через кілька днів вона написала:

• «Після розмови розвиднілось. Як ніби вихід з’явився»
• «Рефлексивний щоденник допоміг заспокоїти емоції й перейти до дій»
• «Я не промовчала — я відреагувала, як хотіла»

🧡 Цей досвід публікується з дозволу клієнтки. Її слова використано з вдячністю та збереженням анонімності.