Від розчарування до прозорості
Втрата довіри — це завжди біль. Але іноді вона відкриває свободу. Свободу бачити речі такими, якими вони є. Свободу від ілюзій. Свободу робити вибір — особистий чи професійний — вже не з позиції сліпої віри, а на основі свідомості.
У липні 2025 року Україна опинилась у центрі суспільного конфлікту, пов’язаного з ухваленням закону щодо НАБУ. У відповідь — масштабні протестні акції, заяви міжнародних партнерів, хвиля громадського обурення. Це спричинило серйозну ерозію довіри — не тільки до конкретних осіб, а до інституцій і самого принципу демократичного управління.
Для медіатора довіра — як об’єкт поклоніння. Ми її шукаємо, плекаємо, бережемо, боїмося втратити. Але що робити, коли суспільство її втрачає? Як зберігати професійну позицію у часи, коли мовчання виглядає зрадою, а слово — ризиком?
Мовчання чи вислів: дилема нейтральності
На тлі сучасних подій часто виникає питання: що таке нейтральність у професії медіатора? І чи припустимі публічні висловлювання на суспільно-політичні теми?
Якщо мовчиш — ризикуєш бути “mute spectator” (тобто тим, хто мовчки спостерігає за несправедливістю — і, тим самим, її легітимує).
(Mediate.com)
Якщо говориш — ризикуєш втратити нейтральність.
Цей конфлікт не новий, і його обговорюють у професійній спільноті по всьому світу. Академічні джерела та етичні кодекси пропонують різні підходи до відповіді.
Погляди світових практик
🔹 Звичай «нейтральності»
Більшість етичних кодексів (ЄС, Канада, Австралія тощо) вимагають від медіаторів нейтральності, неупередженості та уникнення конфліктів інтересів.
Robert Walker (Attorney at Law Magazine):
«Нейтральність — це фундамент. Без неї неможливо побачити конфлікт з різних сторін. Це підриває довіру та впливає на баланс сил між сторонами.»
🔹 Вагання щодо абсолютної нейтральності
У книзі “Activist Mediators, Mediator Activists” (MIT Press) автори пишуть, що класична нейтральність іноді стає пасткою.
Якщо медіатор мовчить перед несправедливістю, це підсилює статус-кво.
Mediate.com попереджає:
“Mediators who choose to stay silent on matters of violence, hatred, and discrimination run the risk of being branded as 'mute spectators' to social inequities.”
🔹 Нові моделі: обґрунтована нейтральність
Сучасні дослідження пропонують розрізняти типи нейтральності:
– структурну,
– емоційну,
– поведінкову,
– з усвідомленням власних упереджень.
Isak Svensson (Uppsala University) навіть припускає, що партійний медіатор у певних ситуаціях може бути ефективнішим, якщо його позиція базується на чіткій прозорості й довірі.
Висновки: відповідальність замість мовчання
- Нейтральність — це основа процесу, без якої медіація втрачає легітимність.
- Але без рефлексії та самосвідомості вона може перетворитись на порожню декларацію.
- Медіатор має право мати позицію як громадянин — доки це не шкодить довірі до процесу й не створює конфлікту інтересів.
- Прозорість — ключ. Варто пояснювати: чому, коли й у якій ролі ми висловлюємося.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу – там ще більше роздумів про актуальне і важливе https://t.me/maisternia_mediats