Про важливість розвитку емоційного інтелекту сказано багато. На нашому тренінгу для Міжнародного благодійного фонду "Українська фундація громадського здоров'я" ми зробили акцент на розвитку емоційної компетентності сучасного керівника, бо без перебільшення вважаємо це запорукою успіху для побудови сильної великої команди, яка налічує майже 500 співробітників та в сучасних важких умовах надає послуги українцям, які потребують допомоги по всій Україні, навіть поблизу лінії, де запеклі бої.
Термін “емоційний інтелект” – ввів у загальний вжиток Д. Гоулмана (монографія „Емоційний інтелект”, 1995 р.), визначивши, що емоційний інтелект включає:
- особисту компетентність:
- розуміння себе,
- саморегуляція
- мотивація
- соціальну компетентність:
- емпатія
- соціальні навички.
Отже, розвиваючи емоційну компетентність, ми зосереджуємось на:
- здатності усвідомлювати свої емоції та емоції іншої людини,
- здатності керувати своїми емоціями та емоціями інших людей і
- на цій основі будувати взаємодію з оточуючими.
Тема серйозна і глибока. Ми намагались зробити її максимально практичною і, відповідно, побудували роботу таким чином, щоб у учасників була змога відрефлексувати власний багатий і різноманітний досвід, обговорити його з колегами і прийти до ідей, як отриманні знання можуть покращити щоденну комунікацію і атмосферу взаєморозуміння в команді.
У контексті розуміння та розпізнавання емоцій інших, на наш погляд, достатньо цікаво було обговорити з учасниками як ми самі переживаємо певні емоційні стани і як інтерпретуємо зовнішні прояви подібних переживань оточуючими. Здавалося б, елементарні питання, проте як цікаво було звіритися із досвідом один одного:
- Що це за емоція? У яких ситуаціях вона виникає?
- Які тілесні відчуття можуть виникати при переживанні цієї емоції? У тебе, у інших?
- Як вона виявляється в міміці, рухах, поведінці, діях?
- Які думки виникають, коли людина переживає цю емоцію?
Головне не зупинятися і розуміти, що емоції – це маркери, сторожниці, які сигналізують про задоволені або незадоволені потреби. «Розберіться не з емоцією, а з потребою», - справедливо закликають Роджер Фішер і Даніель Шапіро в книзі «Емоційний інтелект в переговорах» і пропонують подумати, з чим пов’язані ваші позитивні або негативні відчуття:
|
Основна потреба |
Потреба ігнорується, коли… |
Потреба задовольняється, коли … |
|
Визнання |
Ваші думки, почуття або дії не отримують належної оцінки |
Ваші думки, почуття і дії оцінені по достоїнству |
|
Зв’язок |
До вас ставляться, як до суперника і тримають дистанцію |
До вас ставляться як до колеги |
|
Автономія |
Ваша свобода прийняття рішень обмежується |
Інші поважають вашу свободу прийняття рішень |
|
Статус |
Ваше становище оцінене як більш нижче і порівняння з іншими |
Ваше становище заслужене і інші це визнають |
|
Роль |
Ви не розкриваєте свій особистий потенціал в тій справі, якою займаєтесь |
Ви повністю реалізуєте свій особистісний потенціал завдяки роду своїх занять |
Коли розуміємо, що насправді нам потрібно, можемо обрати вірний шлях для задоволення своїх потреб і допомогти зрозуміти це іншим людям.
Бо емоційна компетентність лідера - це здатність ефективно розпізнавати, розуміти та керувати своїми та чужими емоціями в робочому середовищі, з метою досягнення кращих результатів, підтримки мотивації та побудови продуктивних відносин.