Живе спілкування- такий бажаний і дорогий подарунок!
Як зробити його продуктивним і, якщо хочете, бережним один до одного?
На ці питання команда медіаторів CMG шукала відповідь разом із командою ULEAD з Європою / ULEAD with Europe під час тренінгу "Почуй, що я хочу сказати насправді".
Можна сказати, що ми займалися "де-шифровкою" меседжів, вербальних і невербальних проявів , шукали істинні сенси в словах і емоціях, протидіяли когнитивним викривлення.
А ще, ми говорили про конфоіктогени і шукали внутрішні і зовнішні ресурси, на які можна спертися переговорнику, щоб бути ефективним.
А чи знаєте ви власні конфліктогени? Слова, дії, жести тощо, на які ви реагуєте миттєво, оскільки відчуваєте посягання на ваші кордони, неповагу, ігнорування тощо.
Науковці виділяють декілька видів конфліктогенів, які, за їх словами, мають тригерну дію на більшість людей. До таких конфліктогенів відносять:
- пряме негативне ставлення
- вимоги, погрози, критика, звинувачення, сарказм;
- зверхність
- принизлива розрада, принизлива похвала (фрази на кшталт: «ну, для жінки ти зробила прекрасну кар’єру»)
- вихваляння;
- менторське ставлення:
- категоричні оцінки, нав’язування порад, коли не просять;
- нещирість та нечесність:
- приховування інформації, обман, маніпулювання;
- порушення етики:
- ігнорування при спілкування, перекладання відповідальності;
- регресивна поведінка:
- наївні питання, сперечання.
З останньою категорією треба бути особливо уважними зараз, оскільки певна регресивна поведінка, зниження когнітивних функцій може спостерігатися і демонструватися нами самими в тому числі через вплив травми війни.
Отже знання себе – перший крок до приборкання "реакційної машини" і спроби відкрити серце для співпереживання і дійсного активного слухання іншої людини. Слухання, яке створює простір для діалогу.
Спробуйте зібрати свою «колекцію» конфліктогенів і обов’язково поміркувати на що саме ви реагуєте, що ви чуєте за цією неприємною фразою, бачите за цим жестом? Які ваші потреби не задоволені? Що можна зробити, щоб виправити цю ситуацію? І обов’язково другий крок – спроба подивитися на ситуацію очима іншої людини. Що вона хотіла вам «сказати»? Чи свідомо вона натиснула на тригерну точку? Обіцяємо, ви дізнаєтесь багато нового!
І так, починати треба з себе. Не можна емпатувати іншим, нехтуючи себе. Так не працює! Тільки розібравшись із собою ви зможете звернутись до співбесідника з притомним проханням, пропозицією, яка в свою чергу не буде звучати і виглядати конфліктогеном. Ви зможете зупинити виток ескалації!
Знання своїх конфліктогенів і відмова від використання конфліктоген у відповідь – величезний крок до ефективної взаємодії!