«Те, про що не говорять, не зникає. Воно лише шукає іншої мови — через симптоми, тишу, відстань».
Вільна інтерпретація ідей Анни Фройд та Франсуази Дольто
Під час останнього тренінгу з сімейної медіації ми торкнулися тем, які сторони приносять у процес — свідомо чи несвідомо.
І звісно постало питання табу. Про що не говорять у родинах, навіть коли це болить?
Виявилося, що таких тем безліч.
Смерть близьких, яку «не варто згадувати».
Походження дитини, про яке мовчать роками.
Хвороба, залежність, насильство, війна, втрати, сором.
Навіть питання віри чи політики можуть ставати тим самим замком на дверях, який утримує сім’ю від щирості.
У медіації ці теми рідко називають прямо. Але вони відчуваються.
Іноді це пауза. Іноді — різка зміна тону. Або суперечка про дрібницю, за якою стоїть щось набагато глибше.
🪞 Чому люди табуюють теми
- Захист.
Мовчання стає способом уберегти себе чи інших від болю. Люди вірять: якщо не говорити — не доведеться переживати знову. Це форма психологічного захисту: «якщо не називати, цього ніби не існує». - Сором і вина.
Табу народжується там, де є осуд: «так не можна», «це ганьба для родини / команди».
Щоб зберегти зовнішній спокій, важливе ховають. - Страх наслідків.
У сім’ї — страх розчарувати, у бізнесі — втратити позицію, у спільноті — бути відторгнутим. Мовчання стає соціальним щитом. - Культурна пам’ять.
У нашій історії замовчування було способом виживання. Тема репресій, війни, політичних переслідувань передалася поколінням як інстинкт — «мовчи, буде безпечніше». - Невміння говорити про складне.
У багатьох родинах і колективах просто немає мови для емоцій. Люди не знають, як говорити про страх, злість чи біль — тому уникають.
🧭 Табу не лише в родині
У сімейній медіації це зазвичай:
– смерть, війна, насильство, залежність, усиновлення, сексуальність;
– «заборонені» теми лояльності («мама не має знати», «дитині не кажи»);
– нерівний розподіл влади («тут вирішує один»).
У бізнес-медіації табу часто стосуються:
– нерівності влади — страху не погодитися з керівником;
– фінансів, «сірих» домовленостей, неформальних бонусів;
– емоційного вигорання — коли слабкість не прийнято показувати;
– внутрішнього суперництва у керівній команді;
– етичних дилем між корпоративною лояльністю й особистими цінностями.
В організаційних медіаціях це можуть бути «токсичні» фігури, яких не можна критикувати, або «священні правила», які не підлягають сумніву — «так було завжди».
🌫️ Коли турбота стає мовчанням
Іноді табу народжується не зі страху, а з турботи.
Коли ми не говоримо, бо «не хочемо засмучувати», «не хочемо турбувати».
У поколіннях, які жили в нестачі, у війнах і вимушених розлуках, це стало майже правилом:
— Не кажи мамі, вона далеко.
— Не хвилюй тата, він і так переживає.
Але саме з цих добрих намірів виростає мовчання, яке роз’єднує.
Бо любов без права на чесність — це любов, якій бракує довіри.
І коли ми, вже дорослі, згадуємо такі історії — моторошно від того, як легко дитина могла взяти на себе відповідальність не турбувати дорослих, навіть у хворобі чи болі.
Ми й досі несемо цей сценарій у свої родини, у роботу, в переговори — «не скажу, щоб не зруйнувати», «не зачіпатиму, щоб не боліло».
І саме тому в медіації ми так уважно прислухаємось до того, про що люди мовчать.
💬 Як медіатор може працювати з табуйованими темами
- Запитати про межі.
На індивідуальних зустрічах корисно прямо і з повагою запитати:
«Чи є щось, про що ви не хотіли б говорити під час спільної розмови?»
Дозвіл не говорити часто створює безпечний простір, у якому згодом люди починають говорити.
- Помічати невимовлене.
Пауза, зміна інтонації, ухиляння від теми — усе це сигнали того, що поруч стоїть «тіньова» тема. - Дати місце тиші.
Не кожну тишу треба заповнювати. Іноді достатньо визнати:
«Бачу, що це непросто. Ми можемо залишити цю тему, якщо зараз не час».
- Використати метафору чи символ.
– «Якби цю тему можна було намалювати, яким був би її колір?»
– «Якби вона могла говорити — що б сказала?»
Такі непрямі запрошення дають можливість торкнутися складного без тиску. - Підтримувати відчуття безпеки.
Нагадувати: медіація — не місце примусу, а простір розуміння.
«Ми не зобов’язані обговорювати все. Але можемо знайти спосіб жити з тим, що є».
🕊️ Про повагу до табу
До табуйованих тем варто ставитися з повагою.
Іноді мовчання — єдиний спосіб зберегти рівновагу.
Для однієї сторони табу — це біль, який неможливо винести на світло.
Для іншої — ключ до ясності й порозуміння.
Саме така асиметрія часто робить конфлікт немедіабельним.
У такій ситуації варто чесно назвати реальність:
«Є питання, без якого складно рухатись далі. Якщо воно не може бути обговорене зараз, можливо, медіація не матиме достатніх умов для рішення».
Це не тиск, а професійне визнання меж безпеки.
⚖️ Якщо клієнт ділиться табуйованою темою, але просить не передавати іншій стороні
Така ситуація ставить медіатора між двома принципами:
- конфіденційність — зобов’язання зберегти довіру;
- баланс — забезпечення рівності умов у процесі.
🔹 Що робити:
- Підтвердити конфіденційність:
«Я почула вас і зберігатиму це в таємниці, як ви просите».
- Пояснити наслідки:
«Якщо це питання суттєво впливає на рішення, його замовчування може ускладнити процес. Ми можемо пошукати спосіб висловити суть без прямого розкриття фактів».
- Дослідити мотив:
«Що для вас найнебезпечніше, якщо ця інформація стане відомою?»
Іноді це відкриває шлях передати зміст у безпечнішій формі.
- Зберегти етичну рівновагу:
Якщо табу блокує чесність процесу, медіатор має право призупинити або завершити медіацію, пояснивши:
«Ми торкнулися тем, які неможливо обговорити без порушення ваших меж. Зараз доцільно зробити паузу або звернутися до іншої форми підтримки».
🌾 Підсумок
Табу — це не просто тиша. Це спосіб пережити досвід, коли здається, що інших способів немає або вони небезпечні.
Медіатор не має ламати цю тишу. Його завдання — дбайливо створити простір, де вона з часом може перетворитися на діалог. А може і ні. Це вибір сторін. І непростий досвід для медіатора
Ольга Тютюн / Майстерня практик медіації
Долучайтесь до наших тренінгів в межах Майстерні:
https://cmg.org.ua/maisternya/bazovi-navychky-mediatora
https://cmg.org.ua/maisternya/bazovi-navychky-simeinoho-mediatora