Нещодавня інтервізія «Медіатор у соцмережі» стала поштовхом до роздумів про саму природу правил у комунікації.
Ми часто починаємо будь-який процес — від медіації до переговорів чи фасилітації — із запитання: «Які правила/домовленості нам потрібні, щоб ця розмова була безпечною й ефективною?»
Чому «правила» іноді лякають?
Сьогодні помітна тенденція: учасники взаємодії (переговори, тренінги, групові обговорення) нерідко уникають слова «правила», замінюючи його на «домовленості».
Домовленості звучать м’якше, вони створюють відчуття спільного рішення, а не зовнішнього примусу.
Але чи справді ці два слова так відрізняються за суттю?
📚 Думки з практики й історії
- Класичні переговори (Гарвардська школа): тут вживається термін ground rules — «базові правила», що створюють передбачуваність і безпеку для всіх учасників.
- Фасилітація та медіація: часто використовують agreements («домовленості»), щоб підкреслити спільне творення рамок і підвищити відповідальність сторін.
- Європейська практика: нерідко застосовує змішану формулу «правила/домовленості взаємодії» — щоб уникнути протиставлення і показати, що важливе не слово, а функція.
- Генрі Кіссинджер наголошував, що стабільність переговорів тримається не лише на силі, а й на взаємності:
«Усі переговори — це двостороння вулиця, заснована на взаємності та надійному дотриманні домовленостей».
- Махатма Ганді підкреслював цінність терпимості та спільного пошуку:
«Золоте правило поведінки — це взаємна терпимість, адже ми ніколи не будемо всі думати однаково…».
Ці висловлювання об’єднує одне: правила чи домовленості — це завжди про довіру і взаємність.
🌱 Чому правила важливі — особливо в медіації
- Вони створюють спільний простір безпеки, де кожен знає рамки.
- Дають можливість вести діалог із гідністю: «ми домовилися, як говоримо».
- Захищають від хаосу, агресії й непорозумінь.
- Чіткі правила не сковують, а звільняють — бо знімають зайву напругу.
👩💼 Особистий погляд
Я добре ставлюся до слова «правила». Воно для мене не про заборони, а про ясність і структуру.
Особливо, якщо додати до нього відтінку спільності:
- базові правила
- спільні правила
- наші правила
- правила комунікації, правила про використання …
У такому вигляді слово «правила» звучить не як щось нав’язане, а як угода між учасниками. І це наближає його до «домовленостей».
✨ Отже
У медіації правила — це не обмеження, а міст між свободою одного та гідністю іншого.
Хтось може називати їх «домовленостями» — і це теж правильно. Але суть лишається незмінною: правила/домовленості допомагають знизити напругу, забезпечити безпеку й створити простір для справжнього діалогу.
🌿 Бо там, де є правила, там народжується довіра. А де є довіра — можливий справжній діалог.