У проєкті нового Цивільного кодексу України, який перебуває на розгляді Верховної Ради, з’являється цілісний блок норм про переддоговірні відносини, а також пряма згадка медіації як способу захисту цивільних прав. Це важливий крок, який водночас викликає фахову дискусію.
🔹 1. Медіація як спосіб захисту цивільних прав
Стаття 21 проєкту ЦКУ — «Захист цивільних прав та правомірних інтересів медіатором» прямо закріплює:
«Медіатор захищає цивільні права та правомірні інтереси особи у спосіб проведення медіації як позасудової процедури врегулювання цивільного конфлікту (спору) у випадках та порядком, що визначені законом та/або договором»
Саме це формулювання — «захищає цивільні права» — і стало предметом дискусії.
Для частини професійної спільноти воно виглядає нетипово для природи медіації, яка традиційно не розглядається як форма захисту права, а як добровільна процедура сприяння домовленості між сторонами.
🔹 2. Свобода переговорів — але з обов’язком добросовісності
Проєкт чітко фіксує баланс між свободою та відповідальністю.
Стаття 728 — «Свобода переговорів»:
«Сторони є вільними розпочинати, проводити та припиняти переговори без обов’язку укласти договір»
Водночас стаття 729 — «Добросовісність при переговорах» встановлює межі такої свободи:
«Сторони зобов’язані діяти добросовісно під час переговорів…»
Недобросовісними визнаються, зокрема:
– вступ у переговори без реального наміру укласти договір;
– умисне затягування переговорів;
– надання завідомо неправдивої інформації;
– порушення домовленостей про конфіденційність;
– пропозиції з метою зриву переговорів
🔹 3. Переддоговірна відповідальність за зрив переговорів
Стаття 730 — «Переддоговірна відповідальність» робить ще один принциповий крок:
«Сторона, яка вела переговори недобросовісно або без реального наміру укласти договір, зобов’язана відшкодувати реальні збитки»
«Вину сторони презюмують, якщо вона без обґрунтованих причин припинила переговори після досягнення домовленостей з усіх істотних умов договору»
Таким чином, переговори виводяться з «сірої зони»: вони залишаються добровільними, але не є безвідповідальними.
🔹 4. Конфіденційність і інформаційна чесність
Проєкт окремо підкреслює значення інформації:
ст. 731 — обов’язок надавати достовірну і повну інформацію;
ст. 732 — конфіденційність переговорів і відповідальність за її порушення
Ці норми концептуально близькі до принципів медіації, хоча формально адресовані ширшому колу переговорів.
Ключові акценти для професійної спільноти
🔹 Проєкт ЦКУ демонструє важливу тенденцію: якість переговорів і добросовісність сторін стають юридично значущими.
🔹 Закріплення переддоговірної відповідальності — це крок до зрілої правової культури, де діалог має правила.
🔹 Водночас формулювання про медіацію як «захист цивільних прав» потребує обережного доопрацювання, щоб не розмити базові принципи медіації — добровільність, нейтральність і автономію сторін — та не вступити в колізію з Законом України «Про медіацію».
Цей проєкт — не про готові відповіді, а про зміну оптики: від «домовилися або ні» — до питання як саме сторони поводяться в процесі.