Як формулюють домовленості у складних конфліктах **
Публічні обговорення «мирних планів» часто зводяться до дискусій про те, що саме написано у тексті: чому таке формулювання, чому воно нечітке або навпаки надто жорстке. У таких обговореннях губиться важлива річ: домовленості у складних конфліктах не пишуться у вакуумі.
Стиль формулювання — це частина стратегії переговорів, і він завжди тісно пов’язаний із тим, на якій стадії процесу перебувають сторони і яку мету переслідує текст.
У міжнародних переговорах, бізнесі, трудових конфліктах чи сімейних ситуаціях — логіка однакова. Професійна переговорна практика працює з двома базовими стилями:
максимальною чіткістю та конструктивною неоднозначністю.
І обидва ці стилі можуть бути правильними — але лише тоді, коли відповідають моменту.
1. Максимальна чіткість: мова фінальних домовленостей
Формулювання можуть бути жорсткими, точними, деталізованими й юридично обтяженими. Це той випадок, коли кожне слово має наслідки, а кожен пункт — механізм виконання.
Чіткість потрібна коли:
- сторони вже досягли сутнісного порозуміння;
- довіра достатня, щоб взяти на себе конкретні зобов’язання;
- ризики зрозумілі й сторони готові їх зафіксувати;
- угода переходить у фазу виконання.
У медіації ми часто бачимо, як чіткість стає можливістю: вона структурує, захищає, запобігає подвійним тлумаченням і створює систему координат для майбутнього.
Але важливо пам’ятати:
чіткість — це мова фіналу, а не старту.
На початку процесу вона здатна не допомогти, а зруйнувати — тому що висвітлює всі непогоджені деталі, запускає захисні реакції та підсилює опір.
2. «Конструктивна неоднозначність (невизначеність)»: мова початку та переходу
Цей підхід дозволяє сторонам рухатися вперед, навіть якщо вони ще не готові до фіксації всіх зобов’язань.
Його часто називають «простором для інтерпретації», але його функція значно складніша.
Конструктивна неоднозначність (невизначеність) дозволяє:
- зберегти гідність і обличчя, коли позиції поки несумісні;
- уникнути блокувань на чутливих темах;
- створити перший місток для поступового зближення;
- працювати з невизначеністю, не відмовляючись від діалогу.
У професійних діалогах це звучить як:
«сторони мають намір…»
«учасники розглянуть можливість…»
«пріоритетом є…»
Це не про слабкість. Це про розуміння реальності, в якій надмірна конкретика на ранньому етапі здатна зробити домовленість неможливою.
3. Мета формулювання визначає його форму
Ключове питання — не «чітко чи розмито?», а «для чого» зроблено саме таке формулювання.
Угода може створюватися, щоб:
- запустити процес, коли сторони ще далекі від узгодження;
- прояснити рамку, не визначаючи всього одразу;
- дати сигнал, протестувавши готовність опонента;
- закрити зону ризиків, де нечіткість може бути небезпечною;
- закріпити результат, коли розмова вже дозріла;
- створити паузу, необхідну для внутрішніх рішень сторін.
І справді, існують моделі переговорів, у яких текст угоди використовується не як інструмент врегулювання, а як засіб тиску, затягування або провокування.
Тоді формулювання може бути створене не задля руху вперед, а задля імітації конструктивності.
У таких випадках важливо не лише читати текст — важливо читати наміри і поведінку сторін.
4. Початок чи фінал: етап визначає стиль
У публічних дебатах часто найголосніше звучить оцінка форми:
«занадто розмито», «надто жорстко», «тут не вистачає деталей», «тут їх забагато».
Але у професійних переговорах питання звучить інакше:
На якому етапі цей текст з’явився?
Це — мова старту чи мова результату?
І чи відповідає він меті на цій стадії?
Бо:
- чіткість без готовності — руйнує,
- розмитість без чесності — небезпечна,
- а добре продумане формулювання — це не компроміс і не слабкість,
це інструмент руху.
5. Чому нам важливо це розуміти
Коли ми аналізуємо тексти угод, важливо пам’ятати:
стиль мови не існує окремо від контексту, сили сторін, їхніх інтересів та реалістичних можливостей.
У переговорах слова — це не прикраса й не декларація. Це частина стратегії.
А стратегія може бути спрямована:
- на пошук рішення,
- на управління ризиками,
- на закріплення домовленостей,
- або — і це теж реальність — на створення пастки, затягування процесу чи навмисне заплутування.
Саме тому важливо аналізувати не лише те, що написано, а й навіщо, коли, на яких умовах і ким.
Висновок
У складних конфліктах мова угод ніколи не буває випадковою.
Чіткість і конструктивна неоднозначність — це не протилежності, а інструменти, які працюють ефективно лише тоді, коли відповідають етапу переговорів і реальній меті сторін.
Професійний підхід полягає не в тому, щоб обирати між «жорстко» чи «м’яко», а в тому, щоб розуміти логіку процесу й будувати текст, який допомагає рухатися — чесно, відповідально й реалістично.
Ольга Тютюн