У медіації ми багато говоримо про нейтральність, добровільність, баланс сил, інтереси сторін. Значно рідше — про мову, якою все це відбувається.
Але саме мова визначає, чи відчувають сторони безпеку, чи розуміють, що відбувається,
і чи залишаються вони суб’єктами процесу, а не його «об’єктами».
Ця стаття — спроба зібрати в одне поле кілька тем, які виникали під час тренінгів з Базових навичок медіатора: канцеляризми, simple / plain language, easy language — і те, як усе це пов’язано з етикою медіації.
Канцеляризми: коли мова ховає людину
Канцеляризми — це не просто офіційний стиль.
Це спосіб говорити, у якому:
- зникає суб’єкт («було прийнято рішення»);
- розмивається відповідальність;
- живий досвід людей замінюється абстракціями.
Фрази на кшталт
«у рамках процесу», «має місце ситуація», «згідно з чинним законодавством»
звучать знайомо і часто здаються безпечними.
Я добре знаю цю мову з власного досвіду державної служби та юридичної роботи.
У системі вона має сенс: формалізація, уніфікація, відтворюваність рішень.
Але в медіації така мова починає працювати проти процесу.
Конфлікт — це завжди стан вразливості.
І коли замість живої, зрозумілої мови люди чують безособові конструкції,
це підсилює дистанцію і недовіру.
Simple / Plain language: не про спрощення
Поняття simple (plain) language виникло у США та Великій Британії у середині ХХ століття. Контекст був дуже практичний: державні документи, суди, податки, страхування, контракти — тексти, які люди не розуміли, але мусили виконувати.
Ключове питання було не лінгвістичним, а етичним:
чи справедливо вимагати дотримання правил, яких людина не може зрозуміти?
Simple language — це не про спрощення думки.
Це про зменшення асиметрії влади, зняття мовного бар’єру і повернення відповідальності тому, хто говорить.
Саме тому цей підхід органічно зайшов у суди, альтернативне вирішення спорів і медіацію.
Easy language: мова доступності
Easy language (easy-to-read) має інше походження.
Вона формується в Європі у контексті прав людини та інклюзії — для людей з інвалідністю, когнітивними порушеннями, мігрантів, літніх осіб.
Це формалізована система з чіткими правилами:
короткі речення, прості слова, пояснення термінів, часто візуальна підтримка.
Easy language — це адаптація, а не універсальна мова.
У медіації ми переважно працюємо з simple language,
а easy language застосовуємо в спеціальних контекстах — зокрема в соціальній медіації.
Канцеляризми як культурна норма: погляд з медіа
Цю ж проблему — уже в ширшому публічному контексті — послідовно аналізує Отар Довженко.
У своїх текстах він показує, як канцелярська мова стає культурною нормою:
вона здається серйозною і «правильною», але насправді віддаляє адресата і маскує сенс.
Канцелярщина зручна для системи, але проблемна для людини.
Вона не стільки пояснює, скільки страхує мовця від відповідальності.
У медіації цей ефект відчувається особливо гостро.
Мова як етичний вибір
Медіація не має примусу.
Вона тримається на добровільності, працює з емоційним навантаженням і базується на усвідомленій згоді.
А це означає:
якщо людина не розуміє мови процесу — процес не є етичним.
У цьому сенсі:
- канцелярит підсилює дистанцію;
- складна мова збільшує асиметрію;
- проста мова повертає суб’єктність.
Simple language — це не поступка слабкому. Це вибір сильного.
Замість висновку
Мова медіатора — це не стиль і не техніка. Це форма присутності.
І корисне питання для професійної саморефлексії:
я зараз говорю так, щоб прояснити сенс —
чи так, щоб сховатися за формулюваннями?
Примітка автора:
Цей текст народився з живих дискусій під час тренінгів з БНМ і подальших обговорень у професійній спільноті.
Рекомендація звернутися до текстів Отара Довженка стала важливим зовнішнім дзеркалом для цієї розмови й допомогла побачити проблему мови медіатора в ширшому культурному контексті.
Ольга Тютюн