1. Чому питання конфіденційності є центральним для медіації
Конфіденційність є одним із базових принципів медіації. Саме вона створює простір довіри, в якому сторони можуть відкрито говорити про інтереси, страхи, помилки та варіанти рішень без ризику негайних правових або репутаційних наслідків.
Водночас конфіденційність у медіації не є тотожною абсолютній та безумовній таємниці. У різних правових системах її межі визначаються по-різному, а надмірні або некоректні обіцянки з боку медіатора можуть створювати серйозні етичні й правові ризики.
2. Позиція міжнародної практики: застереження Jeff Kichaven
Американський медіатор і адвокат Jeff Kichaven у своїй статті Mediator Confidentiality Promises Carry Serious Risks звертає увагу на поширену професійну помилку:
медіатори, прагнучи заспокоїти сторони, обіцяють “абсолютну конфіденційність”, хоча юридично не мають повного контролю над її збереженням.
Кічавен наголошує на кількох ключових моментах:
- у багатьох юрисдикціях суд може:
- вимагати розкриття інформації з медіації;
- викликати медіатора як свідка;
- витребувати документи або пояснення;
- проблема виникає не в момент примусового розкриття,
а в момент неправдивої або надмірної обіцянки; - така обіцянка:
- вводить сторони в оману;
- порушує принцип поінформованої згоди;
- підриває довіру до медіатора і процедури.
Ключова теза автора:
медіатор не повинен обіцяти того, що не залежить від нього.
3. Українське законодавство: сильний захист, але не абсолютність
В Україні конфіденційність медіації має чітке нормативне закріплення.
3.1. Закон України «Про медіацію»
Закон прямо визначає медіацію як конфіденційну процедуру та встановлює, що інформація, отримана під час медіації, не підлягає розголошенню, якщо інше не передбачено законом або угодою сторін.
Таким чином, уже на рівні базового закону:
- конфіденційність є принципом;
- але закон прямо визнає можливість винятків.
3.2. Процесуальні кодекси
Цивільний, господарський та адміністративний процесуальні кодекси України містять норму, відповідно до якої:
- медіатор не може бути допитаний як свідок
щодо відомостей, отриманих під час медіації.
Це забезпечує:
- процесуальний імунітет медіатора;
- додатковий захист довіри сторін;
- стабільність медіаційної процедури.
У цьому аспекті українська модель є навіть більш сприятливою для медіації, ніж у багатьох країнах загального права.
4. Винятки з конфіденційності: що важливо називати чесно
4.1. Захист дитини
Українське законодавство містить спеціальні норми, спрямовані на захист прав і безпеки дитини. Якщо медіатору стає відомо про:
- насильство щодо неповнолітнього;
- реальну загрозу життю чи здоров’ю дитини,
принцип конфіденційності не може бути використаний як підстава для бездіяльності.
У таких випадках пріоритет мають норми про захист дитини та її найкращі інтереси.
4.2. Відсутність загального обов’язку повідомлення
Водночас в українському праві:
- не існує загального юридичного обов’язку медіатора повідомляти про злочинні дії або наміри, лише на тій підставі, що вони стали відомі під час медіації.
5. Роль угоди сторін
Українське законодавство дозволяє сторонам:
- деталізувати межі конфіденційності в угоді про медіацію;
- визначати:
- обсяг конфіденційної інформації;
- допустимі винятки;
- порядок використання інформації після завершення процедури.
Це означає, що конфіденційність у медіації є:
- не лише правовим принципом,
- а й предметом усвідомленої домовленості сторін.
6. Узагальнюючий висновок
Навіть за наявності сильних правових гарантій в Україні:
медіатору етично некоректно обіцяти абсолютну конфіденційність без винятків.
Професійно коректна позиція —
чесно пояснювати межі конфіденційності, називати винятки і не створювати ілюзій повного контролю.
II. Стандартний абзац для договору про медіацію (конфіденційність)
Конфіденційність медіації
Уся інформація, отримана під час підготовки та проведення медіації, є конфіденційною і не підлягає розголошенню медіатором та сторонами без взаємної письмової згоди сторін, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України.
Сторони підтверджують, що їм роз’яснено межі конфіденційності медіації, зокрема можливі винятки, пов’язані із захистом прав та безпеки дитини, а також інші випадки, встановлені законом.
Медіатор не може бути допитаний як свідок щодо інформації, отриманої під час медіації, відповідно до процесуального законодавства України.
Ольга Тютюн