Коли ми говоримо про конфіденційність у медіації, дуже легко впасти в спрощення:
«у нас жорстко», «у них — інакше», «в Америці все залежить від суду».
Насправді картина складніша — і саме тому цікавіша.
США: конфіденційність залежить від штату
У США немає єдиного федерального закону, який би однаково регулював конфіденційність медіації.
Основні джерела:
- Uniform Mediation Act (UMA, 2001) — модельний акт, ухвалений не всіма штатами
- процесуальні правила конкретних судів;
- угода про медіацію.
UMA прямо передбачає винятки з конфіденційності, зокрема у випадках:
- загрози насильства,
- жорстокого поводження з дітьми,
- шахрайства,
- необхідності захисту публічного інтересу.
Саме в цьому контексті сформульована позиція Jeff Kichaven у статті Mediator Confidentiality Promises Carry Serious Risks (Mediate.com):
Ключова ідея: медіатор не має права гарантувати те, що залежить від суду або закону штату.
Велика Британія: принцип without prejudice
У Великій Британії медіація зазвичай підпадає під принцип without prejudice —
тобто переговори не можуть використовуватися як докази в суді.
Ключове джерело:
- Rush & Tompkins Ltd v Greater London Council [1989] AC 128
(рішення Палати лордів, яке сформувало доктрину)
Водночас суди визнають винятки, зокрема коли:
- порушуються права дитини,
- є загроза публічному інтересу,
- має місце зловживання процедурою.
Отже, захист сильний, але не абсолютний.
Австралія: законодавче визнання + винятки
В Австралії регулювання залежить від штату, але загальна логіка спільна:
- конфіденційність закріплена законом;
- водночас прямо передбачені винятки.
Типове джерело:
- Civil Procedure Act 2010 (Victoria) — Part 4.3 (mediation & confidentiality)
Відомий кейс: Tarpoohi v Lewenberg [2008] VSC 299
Цей кейс не про допит медіатора, але він показує: суд уважно дивиться на межі ролі та професійної відповідальності, навіть у конфіденційному процесі.
Континентальна Європа: сильний закон, але не «табу»
ЄС (загальна рамка)
- Директива 2008/52/EC про медіацію (ст. 7 — конфіденційність)
Директива прямо дозволяє винятки, зокрема:
- для захисту найкращих інтересів дитини;
- з міркувань публічного порядку.
Німеччина
- Mediationsgesetz (2012) §4 — Verschwiegenheitspflicht (обов’язок збереження таємниці) із законодавчо визначеними винятками.
Франція
- Code de procédure civile, ст. 1531–1535 (конфіденційність + винятки за законом).
Отже, навіть у системах із «жорсткою» кодифікацією конфіденційність не є безумовною.
Україна: сильний процесуальний захист + чесні винятки
В Україні конфіденційність медіації має одне з найчіткіших формальних закріплень.
Ключові джерела:
- Закон України «Про медіацію», ст. 6
- процесуальні кодекси України (заборона допиту медіатора щодо інформації з медіації).
Водночас:
- закон прямо допускає винятки, передбачені законом або угодою сторін;
- діють спеціальні норми щодо захисту прав і безпеки дитини;
- конфіденційність не може бути прикриттям для бездіяльності в критичних ситуаціях.
Що об’єднує всі ці системи?
У різних країнах — різні моделі, але спільна логіка одна: конфіденційність у медіації — це правовий принцип із межами, а не абсолютна заборона на будь-яке втручання права.
Саме тому професійна етика медіатора починається не з гучних гарантій, а з чесного пояснення того, як конфіденційність працює насправді — у конкретній правовій системі.
Ольга Тютюн