У медіації ми постійно зустрічаємося з людським досвідом — інколи глибоким і цінним, інколи болючим, інколи оманливим. Сторони приходять із переконаннями, які здаються їм беззаперечними:
- «я знаю, як він поводиться»,
- «вона завжди так робить»,
- «нічого нового не станеться».
Досвід формує очікування. А очікування часто визначають емоції, поведінку та рішення в конфлікті.
Проте досвід — не завжди добрий провидець. Щоб пояснити це, варто згадати один із найвідоміших філософських образів — індичку Рассела.
Хто така індичка Рассела
Філософ Бертран Рассел використав приклад індички, щоб пояснити проблему індукції — логічну пастку, коли ми робимо висновки про майбутнє, ґрунтуючись лише на минулому досвіді.
Проблема індукції (problem of induction)
Це ситуація, коли ми вважаємо, що якщо певна подія повторювалася багато разів, вона обов’язково повториться знову. Але така впевненість не має логічної гарантії.
Ілюстрація Рассела:
- щодня о 9:00 індичку годують;
- кожного дня її впевненість зростає: «люди – це добрі істоти, які мене годують»;
- на Різдво індичку ріжуть.
Те, що здавалося стабільністю й закономірністю, виявилося лише звичкою, побудованою на неповній інформації.
Фактично, ідеться про небезпечну віру: «якщо так було завжди, так буде й надалі».
“Turkey problem” і “чорний лебідь”
Насім Ніколас Талеб у книзі “The Black Swan” використовує подібний приклад — “індичача проблема” (turkey problem).
Її суть: ми ігноруємо можливість непередбачуваної події, поки вона раптово не змінює все.
Чорний лебідь (black swan) — термін Талеба, що означає:
- подію, яку неможливо передбачити на основі попереднього досвіду;
- подію з величезними наслідками;
- подію, яку ми постфактум намагаємось пояснити логічно.
У конфліктах такі «чорні лебеді» трапляються часто:
слово не туди, різкий вчинок, несподіване рішення — і система летить шкереберть.
Як індичка Рассела проявляється в медіації
У роботі медіатора ця метафора оживає постійно. Люди приходять у процес із власними очікуваннями, сценаріями та переконаннями, які здаються їм істинними, бо спираються на їхній досвід.
1. Зашореність рамок (“це може статися лише так”)
Класичні фрази:
- «він НІКОЛИ не піде на поступки»
- «вона ЗАВЖДИ реагує агресивно»
- «якщо ми не домовимося, буде тільки один сценарій»
Це прямий прояв індуктивного мислення. Людина переносить минулі спостереження на майбутнє і вважає, що інші варіанти виключені.
У медіації ми досліджуємо:
- що насправді базується на фактах,
- що є припущенням,
- а що — емоційним захистом.
2. Робота з альтернативами (BATNA/WATNA)
Один із найскладніших моментів: коли сторони не можуть уявити, що події можуть розвиватися інакше, ніж вони собі уявляють.
Приклади:
- «якщо я піду в суд — виграю, бо завжди вигравав»
- «якщо він піде, бізнес розвалиться, бо так було раніше»
- «якщо ми не домовимось зараз — ми більше ніколи не поговоримо»
Медіатор тут допомагає розширити рамку:
- що ще можливе?
- які існують інші сценарії?
- де ризики, яких ви не бачите?
- де шанси, які ви недооцінюєте?
3. Страх перед непередбачуваністю іншої сторони
Насправді часто не конфлікт болить найбільше, а нестабільність іншої людини.
Ми хочемо, щоб інші були передбачуваними, навіть якщо це суперечить реальності.
І коли інша сторона раптом діє не так, як «мала б» — починається криза довіри.
У медіації ми досліджуємо цю непередбачуваність, не як загрозу, а як інформацію.
4. Переконання «я знаю всі факти»
У майже кожній медіації є приховані емоції, інтереси й мотиви, про які сторони не знають або не здогадуються. Але власний досвід заважає це побачити.
Чому медіація — протиотрута до індикативного мислення
Медіація створює умови, де можна безпечно відійти від інерції власних припущень і подивитися на ситуацію ширше.
У процесі ми допомагаємо сторонам:
- розпізнати, де досвід заважає бачити можливості;
- відрізнити факти від інтерпретацій;
- дослідити альтернативи;
- побачити нові сценарії майбутнього;
- усвідомити, що непередбачуваність — не вирок, а реальність будь-яких стосунків.
Це повертає гнучкість. А гнучкість — це найкращий спосіб рухатись уперед.
Висновок
Індичка Рассела нагадує нам:
те, що траплялося багато разів, ще не гарантує, що так буде завжди.
У медіації ми працюємо саме з цією напругою між «я знаю, як буде» і «я насправді не знаю».
Іноді найважливіший крок — відпустити старі припущення й дозволити собі поглянути на стосунки, поведінку й ситуацію по-новому.
Бо майбутнє — невідоме.
Але це не означає, що воно не може бути кращим, ніж минуле.
У складній ситуації, Ви можете спертися на нашу професійну команду медіаторів CMG.
Ольга Тютюн