Розмова буде непростою. Говорити про гроші некомфортно, тим більше – з друзями.

Треба було відразу розставити крапки над «і», а він все чекав, що партнери самі все зрозуміють правильно. Результат - відносини натягнуті, а питання досі не вирішене.

Відкриваючи бізнес, вони обговорили частки кожного: у нього – 40 %, у друзів – по 30 %. За розрахунками, грошей мало би вистачити на весь час, поки бізнес стартував і ставав стабільно прибутковим.

Що робити, якщо грошей не вистачить, вони не обговорили. Це здавалося неактуальним, та й просто не дуже хотілося говорити про це.

Зараз (через рік) вони опинилися саме в такій ситуації: все йшло за планом, але з деякими фінансовими коригуваннями, і для виходу на стабільний прибуток потрібно було доінвестувати ще десь 30 %.

У нього (єдиного з трьох) була стабільна фінансова ситуація (і, навіть, депозити в банках). У партнерів з особистими фінансами було напружено, і як друг він їх розумів.

Партнери очікували, що він надасть бізнесу позику з власних грошей. Питання: «Під який відсоток?» та «На який термін?» не піднімалися. Ще друзі сказали, що саме так би і зробили, якщо самі б мали гроші.

Він не був упевнений, що хоче давати цю позику. І справа не тільки у втрачених відсотках за депозитом. Які у нього гарантії, що ці гроші він отримає назад? Так, бізнес – це ризик, але чому він має ризикувати більше, ніж партнери? Зрештою, це було несправедливо.

Але є питання – його треба вирішити.

Тож їм втрьох доведеться повернутися на початок – і обговорити: «Що ми робимо, якщо грошей не вистачить?»

Його позика – не єдиний варіант. Треба визначити всі.

І навіть якщо розглядати позику, то які відсотки, терміни, гарантії? Якщо вже буде така розмова, то це можливість домовитися з усіх інших питань, які пропустили спочатку.