Історія партнерської медіації для засновників мережі «Семеро ситих»...

Мережу магазинів «Семеро ситих» в області любили, здається, всі. За свіжість та надійність продуктів, за милий клубний затишок, за те, що де б ти не мешкав, улюблений магазин знайдеться десь поблизу.

Мало хто знав, що ідея першого магазину мережі виникла через те, що молодий підприємець Аркадій Смілянський отримав у спадщину будиночок-розвалюху.  Сидячи на кухні з друзями, він якось пожартував, що навіть не знає, що з ним краще зробити: «забити» на нього чи розвалити.

Хтось з приятелів відзначив, що будинок, звісно, халабуда, але локація непогана. З “великою прохідністю”.

А ще хтось додав, що якби таку халабуду привести до ладу, був би непоганий магазинчик для фермерських смаколиків. Таких багато в селі, з якого родом його батьки. Але місцеві їх у місто не возять, продають за копійки на місцевому базарчику.

***

Ідея здалась перспективною. За тиждень майбутній магазинчик почали ремонтувати. 

Щось робили самі, для якихось робіт залучали родичів «pro bono» – важливо було вкластися в обмежений бюджет. Фірмовий дизайн розробила Рита Котова – архітекторка за першою освітою, назву придумала дружина Дмитра Білоконя журналістка Лєра, сестра Ольги Довгої Ліля консультувала з питань санітарних норм...  Хто скільки та чим вклався у справу, навіть і не думали рахувати.

Офіційним власником став Аркадій Смілянський.

Перший магазинчик запрацював та дав старт для створення нових. 

Сім друзів вже не працювали разом над кожною конкретною задачею. Вони очолили напрямки, які обслуговували потреби мережі: 

• Костянтин Цирекідзе створив ТОВ «Шинка» (ковбасний цех);
• Рита Котова - ТОВ «Кейтеринг» (кейтеринг, обіди в офіс);
• Дмитро Білоконь – ТОВ «Закупівлі»; 
• Федір Головій  - ТОВ «Пташка» (невеличка птахофабрика);
• Юрій Зайцев - ТОВ «Диssертіно» (хліб та кондитерські вироби);
• Ольга Довга - дитяче кафе «Все можна!».

Аркадій посів позицію офіційного голови мережі.

З часів першого магазинчика він завжди був у центрі проєкту, став його обличчям. Часто збирав приятелів на свята - спочатку вдома, а потім корпоративним коштом у престижних ресторанах.

«Семеро ситих» стали конкурентоспроможним, стабільно дохідним, «смачним»  бізнесом.

***

Проте чим більш очевидним це ставало, тим більше внутрішнього дискомфорту відчували Костянтин, Рита, Дмитро, Федір, Юрій та Ольга через зміни, які відбувалися у їхніх відносинах з Аркадієм.

Вимоги будь в який спосіб зменшити собівартість продуктів, гнівні догани через кожне операційне рішення, яке не було з ним узгоджено, певні «несправедливі» фінансові кроки запустили обурення партнерів. Поки ще стримане. Описуючи цей стан, Рита Котова сказала: було гадєнько на серці та в голові.

Після чергової сутички з Аркадієм (нам не відомо достеменно, що саме відбувалось за закритими дверима його кабінету) Костянтин Цирекідзе розірвав відносини з мережею. 

Вже наступного дня магазини мережі не змогли запропонувати покупцям свіжих ковбас та сосисок, до яких так звикли та яким довіряли місцеві мешканці. 

А Костянтин після оперативно проведеного ребредингу товару почав поставляти свою продукцію в інші магазини.

***

Заради справедливості скажемо, що ситуація, яка склалась, викликала занепокоєння і в Аркадія: він вже звик до стабільної діяльності системи та трішки дивувався турбулентності, яка виникла.

Він вирішив звернутись у консалтингову агенцію по допомогу. Довго розпитував, як працює консалтинг. З переліку доступних послуг вибрав оцінку та тестування персоналу з аналітикою та прогнозуванням плюс триденний тренінг на підсилення корпоративної згуртованості для п’ятнадцяти людей. Щедро за це сплатив. Свою участь в процесі обмежив контролем за явкою співробітників. На пропозицію приєднатись до процесу, відповів: навіщо? в мене все гаразд! Товстезний звіт переглянув, відклав у бік та більше до нього не повертався.

А під час чергової наради, коли обговорювали якесь чутливе питання, пов’язане з закупівлями, на те, що принципові рішення повинні прийматись з урахуванням думок партнерів, відповів, що присутні – не партнери.

А наймані директори.

І повинні поводитись відповідно.

***

Невдовзі Дмитро Білоконь зі своєю командою залишили офіс, який належав мережі, та переїхали в новий. З собою «забрали» усіх фермерів-постачальників, якими так пишались «Семеро ситих». Нові умови, які були запропоновані власникам фермерських господарств, нікого не розчарували.

Юрій Зайцев повідомив Аркадія, що передає директорство «Диssертіно» найманому працівнику. Сам  їде на море - відпочивати. Він ще не повернувся з відпочинку, а в Інстаграмі вже було повно постів місцевих фуд-блогерів про те, що вони пропонують перейменувати «Диssертіно» в «Маргарино» - так погіршилась якість десертів, які зовсім недавно вважались найкращими в області. На запитання Аркадія, як таке могло статися, лише знизав плечима: «Найманий працівник, звичайна справа».

Рита Котова скаржилась на те, що попит на кейтеринг та готові обіди відчутно впав, сума чека знизилась. Неофіційно, проте так, щоб це було чутно, казала, що якщо така динаміка збережеться, їй дешевше буде закрити ТОВ та почати заробляти у будівельній компанії батька на дизайн-проєктах.

*** 

«Семеро ситих» вже не працювали, як швейцарський годинник. 

Мабуть, скоріше почали нагадувати годинниковий механізм, який відраховує час до руйнівного вибуху. 

Аркадій розумів, що ситуацією вже не керує.

Він вже не виглядав так впевнено, як раніше. Був готовий звертатись по допомогу.

Якось під час ділового обіду мимоволі поскаржився керівнику великого банку, якого поважав за високий статус та бізнесову хватку, що стало важко керувати підлеглими. І це може… мати наслідки.

Банкір витягнув з брендового портмоне візитку та протягнув Аркадію зі словами: «Телефонуй сюди».

На візитці було написано: медіатор. Аркадій не знав, що означає це слово.

Дорогою додому погуглив. 

А вранці зателефонував.

***

Потім він розповість медіаторам, з якими працював, що хвилювався, коли робив той перший дзвінок. Але бесіда вийшла напрочуд легкою, зрозумілою. Аркадію навіть здалось, що це була перша за вже довгий час розмова, у якій співрозмовник не чинив на нього тиску.

А коли почув, що залучення до процесу медіації його колишніх друзів можуть взяти на себе медіатори, взагалі відчув, що тепер не сам на сам зі своєю проблемою. 

***

Рита Котова, Федір Головій та Ольга Довга погодились на медіацію достатньо легко, але без романтичного оптимізму. «Все одне справа, яку я вважала майже своєю дитиною, гине на очах. Спробуймо медіацію, може щось з цього і вийде», - прокоментувала своє рішення Ольга.

Костянтин Цирекідзе від медіації відмовився. Категорично. Пояснив, що тепер вже занадто пізно, що на рівні тіла він відчуває протест проти будь-якої співпраці з колишнім другом, що не впевнений, що захоче себе стримувати, якщо знову буде візаві з Аркадієм. 

Дмитро Білоконь погодився зі словами: «Чому ні, якщо це буде про бізнес? Адже дружби більше не залишилось». 

Юрій Зайцев погодився за умови, що приєднається до процесу онлайн, щоб не переривати відпочинок з сім’єю.

***

Тепер їх було 7 – 1. 

Вони вже не були друзями.

Проте вони все ще працювали в одній країні, в одній бізнесовій сфері й – теоретично - могли бути один одному корисними. Кожен це усвідомлював. До того ж за роки існування мережі «Семеро ситих» вони звикли працювати у вузькому корпоративному колі.

Тому, коли основну тему медіації зафіксували на дошці як «Співпраця», ніхто заперечень не висловив. 

Аркадій казав: «Семеро ситих» ми будували разом, не дозволимо спільному дітищу загинути!»

П’ятеро інших висловили впевненість, що якщо вони не розірвуть відносини остаточно, це точно буде не заради «дітища», бо занадто велику кількість шишок вони усі набили у цьому «батьківстві», багато каменів ще кожен тримає за пазухою. 

• Тобто ви маєте готовність обговорювати можливі варіанти та умови співпраці, але точно вже не як команда мережі «Семеро ситих»? – спитали медіатори.
• Мабуть, це саме те, що нам усім зараз потрібно, - після короткої паузи погодились колишні друзі.
• І ще для нас важливо зробити якусь роботу над помилками. Ми не хочемо їх повторювати,- додав Дмитро Білоконь.

***

Саме з роботи над помилками сторони й вирішили почати. 

Говорили про те, які мали очікування, коли тільки починали будувати свій перший магазин. 

Як Аркадій вважав свій внесок у вигляді будинку вирішальним, щоб відчувати себе головою проєкту.  

Як здивувались його тодішні друзі, коли з часом зрозуміли, що їхній і фінансовий, і нефінансовий внесок Аркадій не оцінив та не врахував, коли маленький бізнес став великим. 

Дивувались: невже було треба вголос проговорювати очевидні речі? Що все, що мається на увазі, варто перетворювати на те, що чітко сформульоване?  Це ж незручно, а іноді й соромно!

Далі за допомогою медіаторів пропрацювали питання про те, 

• якою може бути співпраця кожного з мережею «Семеро ситих», яка залишилась за Аркадієм;
• описали та формалізували умови нової співпраці, які давали можливість уникнути непередбачуваності, усунути непорозуміння в майбутньому та зменшити емоційну напругу між сторонами.

Якщо описати результати медіації широкими мазками, учасники процесу домовились про наступне.

Дмитро Білоконь (ТОВ «Закупівлі») як голова самостійного та незалежного від мережі підприємства  погодився виконувати замовлення мережі «Семеро ситих», включаючи ТОВ «Кейтеринг», ТОВ «Диssертіно»  та дитяче кафе «Все можна!», на постачання фермерської продукції, матеріалів для пакування тощо, але виключно на конкурентних, комерційних засадах. Було окремо обумовлено та зафіксовано, що він вважає себе вільним самостійно визначатись з колом як постачальників, так і бізнес-партнерів, серед яких він бачить і Костянтина Цирекідзе. 

Юрій Зайцев (колишній директор ТОВ «Диssертіно») вирішив не повертатись до виконання обов’язків керівника кондитерського виробництва, але погодився допомогти Аркадію знайти собі гідну заміну та передати наступнику фірмові рецептури. Також домовились, що Юрій залишить «Диssертіно» обладнання, яке було придбано їм за власні кошти, за що отримає грошову компенсацію в узгодженій сумі від Аркадія.

Рита Котова (ТОВ «Кейтеринг») вирішила теж залишити мережу «Семеро ситих». Вона разом з Ольгою Довгою (дитяче кафе «Все можна!») запропонувала ідею та бізнес-план об’єднання двох цих підприємств, який Аркадій вирішив за доцільне прийняти та підтримувати. 

Федір Головій (ТОВ «Пташка») залишився в системі.

Що ж до Аркадія Смілянського, він, попри складний, емоційно напружений процес був задоволений результатом. 

Він визнав, що самостійно не зміг би ініціювати та ефективно реалізувати обговорення деяких принципових питань через побоювання «втратити обличчя». Що, спираючись на звичку очікувати від опонента лише «так» чи «ні», не зміг би згенерувати рішення, які виходять за рамки цих обмежень та створюють нові, іноді неочікувані варіанти.

Єдине, про що шкодував Аркадій, так це про те, що не скориставсь партнерською медіацією ще на етапі мрій та планування спільного з друзями бізнесу. Бо тепер він точно знав, що це б допомогло уникнути більшості непорозумінь та конфліктів,через які їм довелося пройти.  

P.S. Всі імена та назви в цій історії вигадані, а співпадіння - випадкові. Проте суть конфлікту та опис важкого шляху героїв до його вирішення взято з реальної практики медіаторів Commercial Mediation Group Ольги Тютюн та Олега Тюріна. Сюжет, на жаль, зовсім не є унікальним – багато хто може сказати, що чув про щось подібне. Можливо саме тому нам так захотілося про нього розповісти.

Історію для читачів журналу “Зерно” підготувала Ольга Тюріна, медіатор  Commercial Mediation Group

Матеріал опубліковано в журналі "Зерно", випуск 2024 № 1 (210), Видавництво "Зерно".