Говорили зі студентами Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича про професію медіатора і медіацію.
Ця розмова була дуже символічною, бо відбулась 15 листопада, напередодні річниці прийняття Закону України "Про медіацію". Ми з колегами із Лабораторії медіації та арбітражу при ЧНУ ім. Ю.Федьковича присвятили її цій події, а також Місячник Медіації в Україні.
Формат "живої книги" передбачає вільну бесіду з аудиторією і побудований на можливості задавати "книзі" буд-які питання в межах заданої тематики.
Звісно було багато запитань про досвід, про перший кейс, про найскладніший кейс.
Про перший кейс було згадувати досить приємно і легко. Адже це була історія успіху. Молода пара домовилась про порядок зустрічей дитини із батьком після досить тривалої перерви. Перерва була спричинена сваркою між родинами в широкому сенсі і ускладненнями, які з одного боку брали витоки з осудження старшим поколінням поведінки молоді, а з іншого намаганням молодих людей будувати нові стосунки з іншими людьми і на власний розсуд "вбудовувати" в них спільну дитину. Справа була у суді, проте без адвокатського супроводу.
Отже медіатори допомогли не тільки домовитися, а ще й склали текст мирової угоди, яка була затверджена судом майже без змін. Медіатору із юридичним бекграундом буває дуже важливим відчуття, коли твоя професія не заважає, а допомагає медіації. Заважає звісно тільки в сенсі того, що правнику буває важко відійти від оцінки тільки правових позицій сторін, адже вони часто бувають досить тупіковими і не сприяють вирішенню проблеми. В цій справі вдалося знайти баланс і вдале рішення в межах законодавства!
Були звісно і менш приємні історії. Згадався досвід проведення медіації в соціальній сфері за направленням суду із абсолютно невмотивованими на медіацію людьми. Коли медіатор стикається з абсолютно неприйнятним способом спілкування людей між собою, який склався давно і закріпився "мертво", відсутністю наміру домовлятися і враховувати інтереси дитини від слова "зовсім". Згадали про цей досвід ще й у зв'язку із тим, що одним із можливих шляхів розвитку медіації в Україні розглядається шлях обов'язкових інфосесій про медіацію в сімейних спорах.
Популяризація медіації безумовно важлива. Проте способи і методи можуть бути різними. Примус у цьому сенсі не найкращий варіант, на нашу думку. Адже добровільність участі, самовизначення сторін - наріжні принципи медіації.
І є спори і ситуації в яких медіація не допоможе. Це також правда.
Джозеф Най говорив, що «Спокуса завжди є ефективнішою за примус. Багато цінностей на кшталт демократії, прав людини та особистих можливостей є надзвичайно спокусливими».
Дуже хочеться додати до цього переліку і медіацію! Адже це дійсно надзвичайно спокуслива можливість!