В понеділок 18 березня керуюча партнерка Групи комерційної медіації Ольга Тютюн провела майстер-клас щодо медіації при укладенні договорів в межах програми Академія консалтингового бізнесу "Договірне право".
Серед іншого поговорили про тупікові ситуації, які можуть спіткати кожного при вирішенні правових конфліктів. Останнім часом наш "улюблений" - так званий синдром «джек-поту». Це коли клієнт може бути не готовий до врегулювання, тому що він чи його адвокат відчувають спокусу випробувати долю та зірвати значний куш в суді, якщо є хоч найменша надія на позитивний вердикт судді.
Відомі дослідники Сандер і Голдберг назвали 10 найбільш розповсюджених тупікових ситуацій в правових конфліктах:
1. Погана комунікація. Погані взаємовідносини сторін чи їх адвокатів між собою призводить до неможливості спілкування один з одним ефективно. Ця погана комунікація заважає продуктивному обговоренню та врегулюванню спору.
2. Незадоволена потреба у вираженні емоцій. Сторонам необхідно» спустити пар», а також відчувати, що інша сторона почула і зрозуміла. Тільки після цього учасники будуть готові врегулювати спір.
3. Різне сприйняття фактичної інформації. Протилежні чи неспівставні погляди на основні факти по справі перешкоджають діалогу на стільки, що сторони часто густо не можуть домовитися про предмет спору, про те, яку власне проблему їм потрібно вирішити.
4. Різні погляди на можливість врегулювання спору. Обидві сторони можуть занадто оптимістично оцінювати перспективу звернення до суду, і тоді принаймні одна з них має нереалістичні очікування з приводу медіації.
5. Не співпадіння принципів. Сторона не може погодитися на умови, які, як їй здається компрометують її основоположні «сталеві» принципи або моральні, ідеологічні, релігійні цінності.
6. Тиск третіх осіб. На учасника обговорення впливають зовнішні люди, які не сидять за столом переговорів, що значно ускладнює процес досягнення домовленостей. Ситуація може бути ускладнена через відмінні інтереси третіх осіб або протилежних прагнень представників сторін, майбутнє яких, як і самих сторін спору, також залежить від досягнення певного результату в медіації.
7. Зв’язок з іншими спорами. Наявність інших спорів може заважати вирішенню актуальної проблеми, тому що із предметом спору можуть бути пов’язані якісь протиріччя в минулому.
8. Велика кількість зацікавлених осіб. Наявність великої кількості учасників з протилежними інтересами може завадити спробі врегулювання спору так само, як і велика кількість третіх осіб або осіб, які впливають на поведінку безпосередніх учасників спору в процедурі медіації.
9. Відмінні інтереси клієнта і юриста. Погляди та інтереси юриста можуть в тій чи іншій мірі відрізнятися від поглядів та інтересів його клієнта, що може погрожувати зривом переговорів. До прикладу, адвокат може бути зацікавлений у судовому розгляді справи, в той час як клієнт хотів би вирішити спір швидко та без розголосу.
10. Синдром «джек-поту». Клієнт може бути не готовий до врегулювання, тому що він чи його адвокат відчувають спокусу випробувати долю та зірвати значний куш в суді, якщо є хоч найменша надія на позитивний вердикт судді.
Визнати наявність проблеми і назвати її – перший крок на шляху до виходу із сліпого завулку. А ще знання потенційних пасток – допоможе краще підготуватися до взаємодії, упередити тупікову ситуацію, принаймні, наступного разу.
Джерело: «Супроводження сторін в процедурі медіації» Гарольд І., Абрамсон.